1. Кобзар О.М. Вересай <br>Старий уже був Грицько Вересай. Він брав кобзу і простував на церковний майдан Калюжинців. Поводирем сліпого ставав малий онук Остапко, що мусив жебрати, бо кріпацького хліба вистачало сім'ї лише до Різдва. У М'ясниці гуляли весілля, на які запрошували Остапкового батька Микиту Вересая, котрий гарно грав на скрипці. Після тяжкої хвороби 4-річний хлопчик осліп. Дід переконував онука, що для закріпаченої людини - то захист, хоч не бачитиме, що діється на нашій зболеній землі. А через десятиліття саме пісня «Про правду і неправду» понесла славу <br>Кобзаря Остапа Вересая по України за її межі. Коли влітку 1874 року в Києві відбувався визначний в історії кобзарства III Археологічний з'їзд, на який з'їхалися учені з усієї Европи, французький професор Н. Рамбо назвав знаменитого виконавця народних дум і пісень «Гомером в українській свиті». Завдяки своєму мистецтву Остап Микитович побував у царському палаці в Петербурзі - прийшов зі скаргою на тяжку долю селянина, наївно думаючи, що цар допоможе. Спливли роки. У Сокиринці на Чернігівщині, як до Канева на могилу великого Шевченка, приходять люди вклонитися співцеві.
การแปล กรุณารอสักครู่..
